ІСТОРІЯ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО ВИКОНАВСТВА

Анотація навчальної дисципліни

ІСТОРІЯ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО ВИКОНАВСТВА

  1. Мета вивчення дисципліни: формування в майбутніх вчителів музики культурологічного уявлення про інструментальне виконавство як форму музичної діяльності в її співвідношенні з діяльністю композитора і слухача; комплексу навичок художньо-естетичного аналізу інструментально-виконавських стилів; ознайомлення з естетичними, педагогічними та виконавськими принципами світових й національних шкіл та окремих видатних музикантів; висвітлення основних стильових етапів розвитку джазового виконавства; набуття музично-історичних, культурологічних знань розвитку виконавського мистецтва у різні історичні періоди, умінь їх педагогічної інтерпретації музикантом-педагогом в галузях освіти та культури.

Дисципліна пов’язана з такими дисциплінами навчального плану підготовки фахівців, як Історія музики, Естетика, Аналіз музичних творів, Гармонія, Основний музичний інструмент.

  1. Перелік компетентностей, здобуття яких гарантуватиме вивчення дисципліни Історія інструментального виконавства:

а) інтегральних:

  • здатність до застосування культурологічних, музично-історичних, музично-теоретичних знань, аналізу історико-мистецької хронології розвитку інструментально-виконавського мистецтва та осмислення семантики музичної мови, що призводить до важливих узагальнень щодо об’єктивності інтонаційно-образного змісту музичного твору й створює передумови адекватного сприйняття й розуміння його художнього образу;
  • володіння досвідом українських та європейських інструментальних шкіл для формування власних виконавських навичок та інтерпретаторських умінь;
  • володіння навичками інструментально-проектувальної діяльності, яка передбачає вміння здійснювати інтеграційні зв’язки, використовувати індивідуальне творче мислення у процесі інтерпретації музичного твору.

б) загальних:

  • наявність загальної культури педагога-музиканта; глибина і різноманітність професійних інтересів, здатність орієнтуватися в загальному історичному ракурсі інструментально-виконавського мистецтва; розуміння самоцінності та значущості кожного його історичного етапу;
  • здатність визначати актуальні проблеми та сучасні тенденції розвитку світової та вітчизняної музичної культури;
  • усвідомлення взаємозв’язків інструментального мистецтва з іншими видами музичної мистецтва.

в) спеціальних (фахові, предметні):

  • володіння комплексом знань музично-історичного та музично-теоретичного змісту;
  • здатність аналізувати тенденції розвитку вітчизняної і зарубіжної інструментальних шкіл для визначення ефективних методів формування виконавської майстерності інструменталіста і способів її вдосконалення;
  • здатність реалізовувати набутий досвід в процесі вивчення інструментально-виконавських шкіл у виконавській діяльності;
  • володіння системою знань основних виконавських шкіл, їх специфіки, розвитку та представників;
  • спроможність оперувати набутими музичними знаннями та вміннями у процесі самостійної діяльності та самоосвіти.

Здобуті внаслідок вивчення дисципліни компетентності можуть бути реалізовані в процесі проведення навчальної (використовуватись на уроках музичного мистецтва, історії тощо) і виховної роботи зі школярами (бесід культурологічного спрямування, лекцій-концертів просвітницького характеру та ін.).

  1. Зміст навчальної дисципліни за модулями та темами:

Змістовий модуль 1. Інструментально-виконавське мистецтво в історичному контексті.

Музичне інструментальне виконавство як самостійний вид художньої творчості.

Виконавський характер музичного мистецтва. Передумови формування професійного музичного виконавства. Напрямки розвитку інструментального виконавства – сольне, групове (ансамблеве), колективне (оркестрове).

Первинні форми музичного виконавства.

Зв’язок історії виконавського мистецтва з розвитком суспільства і форм музичного життя. Стародавні форми музикування. Виконавство в умовах обрядового і побутового музикування. Прикладні форми музикування в релігійному культі. Первинні форми світського музикування.

Музичне виконавство в античний період і в Середньовіччі.

Фіксація музики умовними знаками (невми, ноти) як необхідна умова виникнення виконавського мистецтва. Античні форми виконавського мистецтва. Розвиток виконавського мистецтва в епоху Середньовіччя в рамках культової музики. Розвиток поліфонічного мистецтва та музичного інструментарію. Орган. Лютня. Віоли. Духові інструменти. Звільнення професійного музичного мистецтва з-під пануючого впливу церкви в епоху Відродження.

Виконавське інструментальне мистецтво XVII-XVIII століть.

Розвиток скрипкового мистецтва в XVII ст. Створення класичного типу скрипки.

Високий технічний і художній рівень органного, клавірного і лютневого виконавства в XVII-XVIII століттях. Розвиток нових інструментальних жанрів. Розквіт сольного виконавства. Новий тип музиканта-практика – універсального художника, який володіє багатосторонніми знаннями і навичками. Збагачення засобів виконавської виразності в музичному мистецтві кінця XVIII в. Розвиток інструментальної віртуозності, завершення формування симфонічного оркестру. Молоточкове фортепіано – попередник сучасного рояля. Прагнення композиторів до точного запису нотного тексту і фіксації виконавських вказівок.

Музичне виконавство в XIX столітті.

Розподіл праці композитора і виконавця на початку XIX ст. Формування нового типу виконавця-інтерпретатора та виконавця-віртуоза. Зростання ролі інструментальної музики. Нові просторово-акустичні умови музикування у великому концертному залі, їх вплив на музичний інструментарій і способи звуковидобування. Виконавська діяльність найбільших музикантів, що ознаменувала початок сучасного виконавського мистецтва. Формування виконавських шкіл, напрямків і стилів. XIX століття – час створення ряду нових музичних інструментів. Виникнення акордеона, саксофона та ін. Винахід на межі XIX–XX ст. грамзапису – засобу фіксації конкретного виконавського процесу і поширення музичної культури в суспільстві.

Розвиток музичного інструментального виконавства в XX столітті.

Аемоційність, апсихологізм, фетишизація техніки в урбаністичному виконавському стилі (1920-30-ті роки). Еволюція виконавських засобів виразності і принципів концертності. Виконання сучасної музики і нові завдання, що стоять перед виконавцями. Складноладове і мікроінтервальне висотне інтонування. Особливі прийоми гри на музичних інструментах. Створення електронних музичних інструментів і синтезаторів, їх технічні і художні особливості. Розвиток алеаторики, яка передбачає неповну фіксацію музичного тексту. Використання в музичному виконавстві феномена просторової локалізації звуків. Широке застосування стереофонічних ефектів, створення творів для декількох оркестрів, використання можливостей сучасної акустичної техніки, розташування виконавців серед публіки. Створення творів, які передбачають переміщення звуку по відношенню до слухача.

Становлення інструментального виконавства в Україні.

Розвиток музичної культури Київської Русі: професійна музика княжого двору і церковна музика. Музичний інструментарій оркестрів. Перші інструментальні жанри української музики – танці (гопак, козачок та гайдук). Розвиток національного фортепіанного мистецтва у ХХ ст. Виконавська активність піаністів Києва, Харкова, Житомира, Полтави, Чернігова, Львова: сольні та ансамблеві концертні виступи українських піаністів (Ф. Якименко, В. Пухальський, О. Горовиць) в 1900–1920 рр. Відкриття перших консерваторій. Розвиток вітчизняного скрипкового мистецтва (Б. Которович, Ю. Башмет). Народно-інструментальне виконавство ХХ століття. Удосконалення музичного інструментарію (бандури, цимбалів, баяна та ін.). Основні представники баянно-акордеонного мистецтва.

Історія джазового виконавства та його стилів.

Джаз як результат синтезу європейської та афро-американської музичних культур. Становлення класичного джазу. Перший знаменитий джазовий оркестр класичного новоорлеанського стилю «Регтайм Бенд» Бадді Болдена. Джаз перехідного періоду та комерційний джаз. Виконавство Л. Армстронга. Представники гарлемського джазу. Зародження стилю свінг та виконавські особливості оркестрів Дюка Еллінгтона, Каунта Бейсі та Гленна Міллера. Стилі модерн-джазу, авангарду та їх представники. Стильові особливості сучасного фортепіанного джазу та його виконавців. Взаємодія фортепіанного джазу з музикою академічної традиції.

Розвиток українського джазового виконавства.

Зародження українського джазового мистецтва. Перші джазові твори в музичному просторі України. Гастролі зарубіжних джазових колективів у Києві, Харкові, Одесі та інших містах. Ю. Мейтус – джазовий композитор й організатор харківських джаз-ансамблів. Л.Утьосов та особливості його джазового оркестру «Теа-джазу». Розвиток сучасного українського джазу. Джазові групи та їх представники. Специфіка українського джаз-фольку.

 

Музичні конкурси та фестивалі.

Фестивалі сучасного музичного мистецтва як засіб його поширення в слухацьких масах і організації дозвілля населення. Роль радіо, телебачення та інших сучасних засобів масової комунікації в трансляції музичного мистецтва. Широкий міжнародний обмін в галузі музичного виконавства. Взаємодія різних національних і регіональних культур. Вплив музичної культури європейського типу на музику різних регіонів земної кулі. Основні джазові фестивалі в Україні, їх роль в розвитку мистецтва.

  1. Обсяг вивчення навчальної дисципліни: 4 кредити ECTS. Загальна кількість годин – 120, з них 40 год – аудиторна робота (20 год. лекційних занять, 20 год. практичних занять).
  2. Форма підсумкового контролю: залік
  3. Викладацький склад: кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри музичного мистецтва Боршуляк А. М.
  4. Перелік основної літератури:
  5. Богданов В. Історія духового музичного мистецтва України від найдавніших часів до поч. ХХ ст.: монографія. – Х.: „Основа”, 2000. – 287 с.
  6. Боршуляк А. М. Історія становлення, розвиток та основи джазового виконавства : навчально-методичний посібник / А. М. Боршуляк. – Кам’янець-Подільський : ПП «Медобори-2006», 2016. – 155 с.
  7. Гуральник Н. П. Розвиток скрипкової школи Східної Європи ХХ століття: історія, теорія, методика : навч.-метод. посібник / Н. П. Гуральник. ім. М. П. Драгоманова, 2005. – 144 с.
  8. Гуральник Н. Українська фортепіанна школа ХХ століття в контексті музичної педагогіки / Н. Гуральник. – К. : Вища школа, 2007. – 312 с.
  9. Давидов М. А. Історія виконавства на народних інструментах (Українська академічна школа) : підручник / М. А. Давидов. – К. : Нац. муз. академія України ім. П. І. Чайковського, 2005. – 419 c.
  10. Кашкадамова Н. Б. Історія фортепіанного мистецтва XIX сторіччя : підручник / Н. Б. Кашкадамова. – Тернопіль : АСТОН, 2006. – 608 с.
  11. Маркова Е. Н. Вопросы теории исполнительства : материалы к курсу теории исполнительства для магистров и аспирантов / Е. Н. Маркова. – Одесса : Астропринт, 2002. – 128 с.

Leave a comment